Перевертаюся з ніг на голову,
настовбурчуюсь, мов шерсть собача.
А ти мене зводиш і зводиш із розуму...
Я скаженію і кров гаряча
набивається мені під стріху,
в пучки пальців стукає їжаком
і залоскочує до крику і сміху,
б"ється пташиним крилом...
Приходять твої язикаті посланці,
спричиняють гармидер в душі і у тілі.
Гарячі, змордовані цнотами пальці
лізуть усюди, куди й не просили.
Блокую, зв"язую руки безсовісні,
Заклеюю рот лейкопластирем.
Тепер ти - мій в"язень піддослідний,
катуйся - німий, але зрячий!!!
Кидайся на мене поглядом,
звивайся удавом навколо світу...
Мотузки терпнуть, любовно корчаться,
вузлами на память впивається віта.
...Віват, віват тобі, мій рицарю !
Розірвано пута і грань між нами.
Злипаюсь, просочуюсь, змішуюсь
з твоїми очима, руками, ногами...
ми обоє катовані часом і днями,
відстанями, рубежами, своїми, чужими.
витягнулись у вервечку беззахисну,
в тоненьку ниточку, в рятівну соломину,
сплющились, виткались, шовком лягли,
сховались в скарбничку на дно океану
в обох залишилися лише ключі
якими щоразу ми нас відмикаєм.
01.06.2010р.
та от так якось написалося...
ЩИРО ДЯКУЮ!
