Наповнені горем очі
Убиті болем і пустотою
Недоспані колись ночі
Віддаються зараз луною
Без розуміння без ласки
Болить юна душа
Що не бачила казки
Що залишилась одна
І так хочеться притулитись до когось
Щоб тепло і ясно було
Щоб почути рідний голос
А інше вже все одно
Але все виходе не так
Лиш по серцю в нього топчуться
Одинокий як в небі літак
Під дощем з горя мочиться
Лиш складе до купи серце
Кимось розбите давно
Знов розіб’є його в скельця
Кохання що від нього пішло
І вже не допомога дурман
Залічувати рани на душі
І перед очами густий туман
Коли згадуються чиїсь вірші
