Як добре, що не знаєш мови -
Ти лише дивишся на мене.
А що сказати ти готовий,
Понавигадую за тебе.
Мені достатньо твоїх кудрів,
Що ніжно руку поцілують,
Мені б дивитись в сині очі
І так без слів в них потонути.
Словам не треба з вуст зриватись,
Ось посмішка - цього достатньо,
Коли в ній боязкість дитяча,
Все легко правдою зламати.
За всі слова, що є на світі
Про щастя, долю чи любов-то,
Дорожче погляд твій несмілий,
Що в серце дивиться на повну.
Тебе би тільки не навчили
Словам дорослим, непотрібним,
Щоб довше погляд цей ловити,
Між всіх залишити єдиним.
