Не можна вбити Віру, і Надію, і Любов.
Не можуть зрадити Любов,Надія,Віра.
Приймали муки, піднімались знов вони і знов,
А поряд з ними мати їх була, Софія.
Хотів убити віру імператор Андріан:
Палив живцем дівчаток на залізних гратах,
Кидав у піч розпечену та у смолу, в казан,
І заставляв, щоб муки бачила ті мати.
З останніх сил дівчатка шепотіли молитвИ,
Молитви в небо посилала їхня мати.
Господь давав їм силу їхню віру зберегти
Й не впасти на коліна перед їхнім катом.
Обезголовив від безсилля Андріан дівчат
І віддали тіла розтерзані Софії.
За містом з почестями вирішила поховать
Трьох донечок своїх, що вірили Месії.
Софія на могилі просиділа три доби,
Померла тихо, на вустах із Божим словом.
В Ельзасі, в церкві Ешо, мощі чотирьох святих:
Софії, Віри і Надії, і Любові.
Розкішний вірш! містить не лише поетичну змістовність, а також й історичну, і релігійну. Більше б нам таких віршів, щоб молодь дізнавалася правду з мистецтва...
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
