Не мені судити себе,
Понад всяк, свої гри.
Те що треба є для тебе,
І судити будеш ти.
Я просити і не стану,
Щоб помилувать мене.
Тільки рани, серця рани,
Ти не бачиш що пройде.
Зупинись, а я не стану,
Скажеш йти, а я стою.
Ось така була забава,
Під ім’ям тебе люблю.
Не змінилося ні трохи,
Протиріч мого життя.
Ти залишилась собою,
І порозкидала сміття.
А мені ні трохи сміху,
І не каплі сліз з очей.
Ти моя одна утіха,
А твій погляд мій Герей!!!
