Надходив вечір на місто, хмари роздував легкий вітер, притискаючи їх все блище до землі.
В квартирі було тихо...Тільки ледь шумів вітер за вікном, постукуючи у морозну шибку.
Вона з тривогою на серці набирала літери нового вірша, силует якого намалювався в її уяві, довго роздумувала над написаними рядками, шукаючи якихось інших слів...
Довго мислила над тим, чому не народилась чоловіком, чому їй випала доля жінки.
...вони зовсім інші, не такі як ми( з іншого тіста), але чому?! Вони не так мислять, вони не розуміють того, що з пів слова зрозуміє жінка. Важко..., важко бути жінкою.Стільки всього хотілося б донести до них, та вони не зрозуміють..., стільки б всого хотілося сказати, та ні...
23.01.2011
