В родині радість. Між нещасної години
приїхала кузинка з Аргентини.
Іще прабабка, чАсом, повідала:
„Що цьотка в Аргентині, лиш пропала ”.
А було так: в обід худобу гнали,
бабуня кур зі шкоди виганяли.
Як верли, пся крев, у чубату ключку,
на вбору йшла панянка в капелюшку.
Вперед її пізнав старий пес БрОвко,
що мав більмо на ліве й праве око,
а потім, вся рідня її впізнала,
бо гладкії валізи цьотка мала .
Зібрались всі, до п’ятого коліна,
І по Адамі, з під Мостиськ, Павліна.
Старенька всіх серпом по серцю втяла,
бо другий рік, як при смерті лежала.
Напевно, в цьотки моцні біотоки,
Що має дар такі лічити вроки,
Йно жаль, що цьотка борше не звітали,
бо вже в родині трохи повмирали.
Привезла з кориць джинсів, два майтечок
і ще хусток бабуні вісім течок.
Бабуня все з хустками клопіт має,
в неділю носить, в будні обзирає.
Сусідка в церкві стала си осібно,
бо з рожі квіт, не то що жолудь дрібно.
То не забавка хустка шалянова,
там долар варта, в нас - прощай корова.
Бабуня скаржить: „Зло ся в дітях має,
один син - нємрик, другий ся впиває,
а внуки часом так мені нашкодять,
сховаю пенсію, а зволочі знаходять.
Як щось попросиш, то вони не чують,
і тих пакунків зовсім не вартують,
і їм би дуже добре пасувала
не блюза з джинсів, а німецька пала ”.
Смішна та дуже цьотка з Аргентини,
дивується, що в нас нема машини.
Яка ж то в нас машина може бути,
як в нас часом нема ся в що узути.
Годуєм депутатів, кури, свині .
Хіба, що ксьондз в нас їздить на машині.
А Пазя запитала в цьотки нині :
„Чи дошки дорогі у Аргентині?”.
Дорога жде. Село в великім жАли.
Кузинку, як на той світ, проводжали.
Убрали любу цьотку в вишиванку,
Лише пес БрОвко нудився на ганку.
соль мажор.
́
