Резюме
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/01/17/2342
не стал ни кем и бросил быть собой
и тихо растворился в общей яме
ни дутой ни закушенной губой
не выделяюсь глотку лишь по пьяни
деру и то в полжилы в полнакала
ворочая забытые слова
не лезу в горы не сдвигаю скалы
в бутылку не пролазит голова
и до чужих постелей не охоч
в своей давно не кутаюсь в кошмары
и ночь не сказка и не бденье ночь
отринул пастырей отбился от отары
слепого пальцы – пальцы не слепые
а я – слепец дрожу десятикратно
не более исчадия толпы я
и был билет «туда» а стал «обратно»
и в толкованьях драм я не мастак
что до;лжно изжую как корку хлеба
на воду погляжу... но чтоб с моста –
в воде не небо – отраженье неба
я эшафот не путаю с помостом
заезжего дурного балагана
не мыслю сердцем не волнуюсь мозгом
ни холодно ни жарко ни погано...
а что до ямы – здесь почти не дует
туманом дивным чтят здесь испаренья
не горы – ниже здесь не упаду я
покойно гладко сладкое варенье...
без косточек – конец стихотворенья...
( ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ)
не став ні ким покинув буть собою
і тихо розчинивсь в загальній ямі
і закопилено-надутою губою
не виділяюсь глотку лиш по п'яні
деру на пів жили не пнусь до стелі
перелопачую старі слова
не лізу в гори і не зношу скелі
у пляшку не пролазить голова
і до чужих ліжОк я не охочий
у своїй постелі вже не кутаюсь в кошмари
і ніч не казка й не чатування ночей
відкинув пастирів відбився від отари
сліпого пальці - пальці не сліпі
а я - сліпий тремчу десятикратно
невже тим виплодком із натовпу є я
і був квиток «туди» а став «назад» і вже занадто
я драм тлумачити не вмію не мастак
що Бог подасть зжую як кірку хліба
на воду подивлюсь ... але, щоби з мостА -
та у воді не небо – лиш відбиток неба
я ешафот не плутаю з пімостком
заїжджого дурного балагану
не мислю серцем не хвилююсь мозком
ні холодно ані спекотно ні погано ...
а що до ями - тут майже не дме
туманом дивним скраплена душа
не гори - нижче тут не впаду я
на піднебіння солодкавого варення ...
без кісточок - кінець вірша ...