Болить душа і важко жити
Тебе не можу не любити
Чому, скажи жорстокий ти зі мною?
Невже була для тебе не одною?
Я переконую себе "Забудь",
Шукаю все в тобі погане,
Хоча минуле не вернуть,
Та воно і в пам"яті нестане...
Я не люблю-знову запевняю
І втікаю від зустрічі знов...
Це просто звичка
Ні, я не кохаю
Це все в минулому
Це просто сон...
Тоді чому як бачу твої очі
Не можу відвернути погляд свій?
Я б змогла дивитись напротязі ночі...
Дивитись і знати що ти не мій!
Але востаннє ти завдав смертельного удару,
Ти підійшов до неї, її цілував.
Хоча не відомо чи її ти кохав?
Та й для неї ти іграшка це очевидно...
Звичайно по ній це не видно
Навіщо примушуєш страждати?
А я ж повірила твоїм словам!
Ти знав, що не зможу не кохати,
Хоча не бути разом нам!
Ти розбив мені серце тривожно.
Навіть не розбив, а проштрихнув ножем...
Можливо все й здавалось віртуозно,
Але ця рана стала для мене кінцем..
