Сивіє поле пізньої пори
І метушаться круки
Та шлють прокльони із гори
В старі благанні руки.
Старець в тім полі сам іде -
Він долі не має.
В руці таємний скарб несе.
Який? Ніхто не знає.
Видніється вже світу край.
Старець все йде шляхами.
Старець все йде за небокрай
Кривавими ногами.
Чужими стежками крокує
Які терзають ноги.
Чужими стежками мандрує
Та кличе допомоги.
Ніхто старенького не чує.
Він йде без відпочину.
А серце немічне віщує –
Пора у домовину.
Ступив останній крок старий
І впав він на коліна.
Тепер лежить він там мертвий,
І зблідла його шкіра.
Над старим злетілись круки
І стали клювати.
Та розкрились старчі руки
Скарб показати.
У руці біля серденька
Він тримав калину.
Бо її вродила ненька –
Рідна Україна.
Старець в небі в Бога моле
Вічного покою.
І сивіє пізнє поле
З його головою.
