Руки в кишені - така от містифікація, -
Перебираєш свої талісмани-ідоли,
Наче чиясь передвиборча агітація,
Наче лихої зими надвечірня віхола.
Вечір хапає шматки перехресть обіймами,
Знов поза зоною, - цифри напам"ять завчені.
Ми надто близько, ми майже зрослись мобільними,
Тільки адреси емоцій навіки втрачені.
Люди-мішені - завершена промо-акція
Люди-не-люди, а хто ж ми тепер, скажи мені?
Наче блискуче спрацьована провокація -
Ми забуваємо те, що ховалось в імені.
Сніг нагадає, що зиму іще не пройдено,
Він не чекає, а просто ховає спогади.
Що буде завтра і що ми з собою зробимо -
Все по сценарію, - будемо грати в хованки.
красиво. але в мене таке відчуття, що ти не заклав в вірш якоїсь однозначної теми, а швидше просто погрався образами, давши читачу можливість наповнити вірш своїми власними ідеями
Олександр Гриб відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
в принципі ідея є, але вона слабко простежується. Тому кожен зі стовпчиків може бути повноцінним окремим маленьким віршем)
Дякую!
вдалі образи, особливо "Ми забуваємо те, що ховалось в імені" та "Ми надто близько, ми майже зрослись мобільними,
Тільки адреси емоцій навіки втрачені". вдалі рими. передається почуття поєта.
Олександр Гриб відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
але в мене таке відчуття, що ти не заклав в вірш якоїсь однозначної теми, а швидше просто погрався образами, давши читачу можливість наповнити вірш своїми власними ідеями 
