UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: КВМ: Сумує дівча - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Галинка))), 02.08.2012 - 21:39
Все добре, от тільки...Очи -може - "очі"?  оставила -тут явний русизм.. може краще "зоставить"?
КВМ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Краще руссизм чим фашизм. "зоставить" це по якому по Польски... а взагалі Ви чимто корисним занялись, ваші укуси ні до чого 
Оксана Пронюк, 12.03.2011 - 21:51
 Ваш вірш, ваша тема спровокували мене написати Вам ці рядочки.Ви - лірик, хоч тема далеко не лірична. Ці рядочки я дарую вам. підшліфуйте їх. За що ми гинули, брати? За що боролися, скажи? Ми молоді були як ви – кохали, вірили, цвіли. Усе змінив один приказ, ми стали м’ясом на показ, Якщо є пекло – воно там і зветься жах оцей – Афган. Це була бойня, не війна, не помагала тут сльоза, Довкола м’ясо, кров жива: там – брат, там – друг, там – сивий я… Сивіли очі в одну мить – як привид блудить мертва ніч, В якій ти – труп а, може, псих, в якій живому не щастить… Як жити з пам’яттю такою, щоніч кричу немов у бою, Встають з могил і йдуть живі: сержанти, ротні, рядові. Прокинуся, аж потом ллє, перед очима повстає Літак, приказ – Афганістан і мертві ми – то тут, то там… Кого спитати і коли: за що ми гинули, брати? Чиї кістки там позбирали, кого у трунах фельцували? В вухах дзвенять оці слова, ця правда вічна і жива: «Сержанте, винеси мене, я вас прикрию тілом вихід вам». Афганці-друзі, не мовчіть, за кров братів і всіх живих За божевільних і калік, за ненароджених синів… За сльози рідних і дівчат, за материний крик і страх, За кожен рейс і «N-вантаж», за оцинкований приказ. Бо не за правилами гра – то була бойня, не війна. Молімося усі живі, за мертвих в тій страшній війні Благаймо Бога кожен день – хай не повториться Афгані! http://www.usva.org.ua/mambo3/index.php?option=com_content&task=blogcategory&id=14&Itemid=62 Зайдіть на цей сайт - це Українська Спілька Ветеранів Афганістану. З Богом! Софія Кримовська, 12.03.2011 - 13:13
ОчІ дівочі, глибокі озера - трохи банально... А спробуйте налаштувати читача одразу на жах втрати, а не на лірику, яку я от прочитала в озерах...
КВМ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У Вас усіх очі, глибокі озера, проте ми не говорим про їню красу як банальність, а кохаєм мрієм про їх в розлуці. Тут ще підкреслюеться голубизна та чистота в яку ми вірим, тому часто цілуем, пестим і яку ми бачим у снах. У кожного свої забубони. А Ви напевно чорноока і не любите голубоглазих, Дорожку перейшла котрась, 
Оксана Пронюк, 12.03.2011 - 12:57
Геть чисто як Шевченкова "Причинна".Правдиво, боляче і жити треба... Дякую. Таких віршів треба побільше - бо "Афганістан" так і не повстав - за віщо гинули наші хлопці, сини, кохані? ... КВМ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук та пропозицію, цей вірш правда життя і доля з якою я зустрівся. У мене на руках помер от рани цей солдат, який просив щоб його винесли не залишили на поталу, А в ушах звенить ночами "Винеси мене сержанте, я своїм тілом прикрию відхід"... Але це було ще до Авганістана.
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
