а знаэш, я мріяла про щастя
про те як серед ночі між зірками
шукатиму думки і без омани
радітиму весні й життю
а знаєш, ти моїм став сенсом
що так відверто я ховала
на папері чорнилом я кричала
та десь воно безслідно зникло
шукаю я свій шлях, я сильна
хоч на порозі двері зачиняють
у душу давно вже не пускають
та не виню я їх, сама ж така...
та без душі вже й зараз жити можна
бездушні вчинки-то така вже мода
паскудного життя нашого то ода
і рідкість-думка тривожна.
я піднімусь, хтось інший мені сенсом стане
до неба руки підніму
я вірю, мрію я знайду.
для неї я і сил достану.
життя минатиме, відверті речі
давно вже відійшли у небуття
подерті двері, замок без ключа
самотні плечі....і інша Я!́́
