Все почалося з вух. Ні, з крил. Ні, мабуть, таки з очей. А, може, все ж почалося з нудного дня, в який раптово вплутався кажан. Він влетів у приміщення, де не мав бути, навів на народ паніку, спокійно лежачи у ванній. Лише своїми крихітними оченятами позирав на людей. Довелось втрутитись, просто звільнивши неочікуваного гостя, загорнувши по-дивацьки у рушник. Бідолашне мишенятко позіхало, намагалось зрозуміти – що ж від нього хочуть. Та коли опинився кажан на волі, його очі із німою вдячністю подивились на рятівницю.
А потім...Історія не забулась, просто відсунулась на задній план. Та з цього і розпочалося.
Знову настав новий тиждень. Як не дивно, з понеділка. Ще вранці пішла містом новина, що тиждень тому зник Князь, якому влада нещодавно надала титул. Визнали за ним право земель, які він начебто успадкував від предків. Ніби він за походженням українець, але донедавна мешкав у Франції. Це все, що було мені відомо.
На розшук подали його водій та хатня працівниця, як оголосили в новинах.
То це ж який дім треба мати і які кошти, щоб найняти працівників? Є підозри, що його викрали, а у всьому винні вибори до мерії, бо нібито князь мав балотуватися. Князь на прізвище Князь... Якесь дивацьке співвідношення.
А, годі, ці вибори ніколи нікого до добра не доводили.
А мені якось зі здоров’ям не ладилось. Відпросилася до лікаря... Добре, що чекати чергу не довелось. Дав терапевт лікарняний на п’ять днів, сказав, щоб добряче відіспалася. Що ж, буду. А на вечір, сидячи у кріслі з чашкою чаю і думати не могла, що спокою не матиму.
Порушив той спокій стук у двері балкона. Ніби щось кинули. Думала, підлітки тішаться. Вийшла на балкон, але замість каменя побачила кажана. Та що це таке? Мені з кажанами просто щастить. Подумала, що все одно шкода живності, тому своїм купальним халатом обгорнула гостя, якого потім на певний час помістила у трилітрову банку, що призначалась для консервації. А лелик реагував на все спокійно, наче чекав від мене щось.
Пішла до ванної, щоб можна було подумати наодинці. Та не довелось думати, бо хвилин за десять почувся дикий шум на кухні. Та що це таке сьогодні коїться? Загорнувшись у купальний рушник, побігла на той шум.
О ні! На кухні ( і як він сюди потрапив?) стояв якийсь чужак. Хотіла було викликати міліцію, але... спинили очі того молодика. Щось у них було знайоме і, водночас, спокійне.
Коли нарешті віддихалась, то спитала, що цей чоловік тут робить. А відповіді не пролунало, лише його очі подивились у бік столу...
О, Боже! Там та банка з кажаном. Банка перевернута, кажана немає... Що це все означає, нарешті? Голова обертом пішла...
- Сядьте, будь-ласка, я наллю Вам чаю, - пролунав раптом голос з боку дивного гостя. – Вибачте, не хотів Вас лякати. Навіть не сподівався, що все так станеться. Де у Вас ще одна чашка?
Я мовчки кивнула у бік навісної шафи...
ID:
252650
Рубрика: Проза
дата надходження: 09.04.2011 14:17:23
© дата внесення змiн: 09.04.2011 14:17:23
автор: Шабо
Вкажіть причину вашої скарги
|
