Написані кров'ю картини без страху...
Тебе, милий друже так шкода, повір!
Навіщо ти мучиш холодні три долі?
Вбиваєш в них волю, народжуєш твір...
В душі ти тварина, а вигляд людини.
Безжальний, холодний, безкрилий ти птах.
Твій зліт - це падіння, із раю до пекла,
Нездійснені мрії, розбиті у крах...
Ти завтра закінчеш останню частину.
Проллєш тихо сльози, в душі - пустота...
Створив ти пекельно - трагічну картину,
Забравши свободу, не давши життя...
Було у них щастя, бажання радіти.
Ти вкрав їхню радість, закрив полотном.
Хотів відпустити і дати шанс жити,
Але зло говорить, що їм все одно...
Ти твориш ночами і світлими днями,
МАлюючи пензлем - псуєш кольори.
Не чути небесного, ніжного вітру,
А душі благають: "Ти нас відпусти!"
Повіривши серцю - почуєш сумління.
Ти знищещ картину, побориш свій страх.
Віднайдеш у собі добро і людину,
Це те, про що мріяв і бачив у снах!
