Літо.. осінь.. зима… зима…зима.. надовго вона затрималась, та не лише на вулицях, в містах, а й в мені. Так довго було холодно. Здавалось, аж надто довго. 26, 27,28.… так повільно… 1.… нарешті! Але ж ні.. це не весна. За вікном знову сніг, холод, мороз. Де ж ти? Я на тебе так довго чекала!.. весна.. Її немає.. На вулиці стає тепліше, де-не-де навіть пробиваються проміння сонця. Ось вже декілька днів поспіль панує весна. І знову немає... вітер, дощ… Де те довгожданне тепло? Де воно? Немає… нічого немає… жодних змін. Кап, кап.. миросить… ось і сильніший дощ, знову сонце. А в душі? Однаково...
