І дорогою в ніч - у пітьму,
Шляхом тим, що немає кінця
Я іду, із собою несу
Той вогонь, що палить серця.
Той вогонь, що ясністю б’є,
І освітлює в мороку путь,
І з надією - сонце встає…
І нові сподівання живуть.
Я запалю без жалю
Серце твоє,
Нехай горить воно
Вогнем любові.
У краю
Де одні печалі
Лишень ми двоє
Проти світу в змові.
Я знаю ти підеш зі мною:
Невтримне серце не вгамуєш,
І будеш поруч «непростою»
І правдою весь світ врятуєш.
Тепло сердець розтопить кригу
Душі замерзлої в завії.
Й той жар, що дарував відлигу
Ніколи не спалить надії.
