Очі твої-сорок п'ятого калібру,
у розтоплені на маслі груди різким прицілом наведені.
Я вже вкотре влаштовую тобі істерики верлібром,
виїдаю до кісток натомлені подихи,випалюю
ситець душі зсередини,
а ти нахабно,усміхаючись кутиком рота,тиснеш
на курок...
Я ковтаю твої кулі,я більш ніж не проти
сісти в потяг і зникнути десь у далеких преріях Мінесоти.
Між нами надто нудний,монотонний пролог
і я часто міняю сукні.
Ми з'єднані однією аортою на двох,поки вона не лусне.
І хтось з більш слухняних та доступних жінок
не дозволить тобі заливати свідомість ромом.
Ти пропонуєш зробити й мені ковток,
щоб забути як сильно пульсують післяопераційні шви
від невдалих вистав.
Коли шкіру виїдає запечений слізьми грим,
коли серед усіх постав-твоя нагадує недоречну кому
у реченні,в якому давно слід поставити крапку.
Я носитиму на спині оголошення,
може... хтось таки відгукнеться раптом.
Може... хтось ненароком захоче купити
моє важке,розбите,зношене болем серце.
Звичайно захоче...Молодець. 
