Коли на серці біль, а у розумі печаль,
Коли сама біля вікна ти дивишся на краплі.
Тоді приходить він та не пригорне, на жаль,
І серденько влаштовує спектаклі…
Тоді ти йдеш, ідеш далеко,
Далеко по дорозі в темноту.
Чому ж ти поряд, небезпеко,
Чому ти вгониш серденько у дрімоту?
Чому так боляче, чому я так палаю,
Чому думки мої вже не про те…
Чому, чому тебе я так кохаю,
Та почуття моє ж святе…
Тепер я йду одна,
Ніхто зі мною вже не піде…
Я знаю, буду я сама,
Бо до кінця зі мною він не дійде…
Хоча ж і поряд він та він не мій,
Його не маю права турбувати.
Його забудь, – мені говорять – ти зумій!
Та як кохаю вже ніхто не може знати…
Я йду, все йду сама,
І небо плакать ще не припиняє…
І залишилась я одна,
І як мені погано він не знає…
Життя все йде, крокує вдаль,
Та сенсу в ньому вже немає.
Навколо біль, одна печаль,
Бо так як я - він не кохає…
І ось дійшла, дійшла до краю,
Вже вся промокла на дощі.
Тебе, тебе я так кохаю,
Та кину я любов в рясні "кущі"…
Хотіла б зараз посмішку побачить,
І очі ті – блакиті неба…
Хотіла б просто більше я для нього значить,
Нічого більше вже не треба…
Здавалось, сенс все ж був
Та вже його не стало.
Про мене він забув,
Колись від радості сердечко так сіяло…
А зараз що, немає вже нічого
І небо плакати не припиняє…
Немає поряд вже нікого,
Ніхто мене не обіймає…
Здавалося б кінець,
Його, здавалося, не буде…
Та все ж я ще не мрець,
Бо серденько моє про нього не забуде…
ID:
264525
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 11.06.2011 22:26:23
© дата внесення змiн: 11.06.2011 22:26:23
автор: Настюша
Вкажіть причину вашої скарги
|
все будет хорошо. вы любите - это прекрасно) это чувство в вас и вы можете его подарить тому, кто его примет, а этот человек станет вашим теплым воспоминанием)
