Не прикладав зусиль, але дивився в очі,
Казав, що дуже гарна, він не казав, що хоче...
Він не наполягав, якось саме собою
Вони у дивне сяйво пірнули з головою.
Не прикладав зусиль лише читав правдиво
Свої нові вірші, спокусливі, на диво...
Про щирість, про кохання, про грім, перед грозою
Читав... Коли – всміхався, коли – вмивавсь сльозою...
Він був відкритим – навстіж, чому він мав брехати?
Коли його стезя: не брати – дарувати!
Не прикладав зусиль, не відбирав свободу,
Відігрівав серця, що дійсно були з льоду...
Розтоплений ним лід – народжував джерела,
Його до цього дива – палка душа привела...
Знаходиш дійсний скарб, відколи не шукаєш,
Тобі завжди дається, як не наполягаєш...
" Не прикладав зусиль, не
відбирав свободу,
Відігрівав серця, що дійсно
були з льоду... " ---> який благородний лiричний герой...гарна поезiя...i взагалi Ваш стиль менi сподобався.
Віктор Нагорний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
