Висмикну білий аркуш, немов пір’їну зі світу.
Залізу-злечу на гілку, аби зручніше і самотніше.
Занотую гарячу промову сонця і залишу у квітах
Записку : пішла рахувати зорі. обіймаю, таке інше……
Ходити десь поблизу сонних артерій міста,
Гострими підборами рахувати бруківчені ребра…
Накрапає дощ мені до келиха прозоро-іскристі
Розмови з ніччю, по жіночому щемливо відверті…
І вже пахнуть зелені долоні вітру кавою і тобою,
Відкритими вікнами художніх майстерень ,
Затишних кав’ярень, ваніллю і курагою, корицею
Вишневим сиропом…язичком, піднебінням…
Чутливими твоїми пальцями, панчішками із Франції.
Ще мені пахне шорстким підборіддям, шкірянкою
З твого жагучого тіла, чомусь скипидаром,чи хвоєю
І ще якоюсь хмільною їжею, персиками, як приманкою…
Чомусь забажалося чаю з таємничою назвою саусеп,
Тремтіти чомусь попід шкірою, дотично дивитись,
Захотілось залишити далеко по заду всіх і все…..
І фанатично на тебе молитись, закохано і відкрито.
…Вітер лоскоче, тішиться шовком, грає з волоссям…
Туляться спинками плетені крісла,
тягнеться звідкись димок.
Я, малесенька частка всіх ароматів і всіх відголосків
На згадку заплутаюсь в тебе десь на загривку думок
неповторним гіркуватим вогником сигари
в ательє артиста
з коньячним вечоровим присмаком
нашого рандеву.
25.07.2011р.
ДЯКУЮ ТОБІ, МЕНІ З ТОГО РАДІСНО!!! 
"Захотілось залишити далеко позаду всіх і все...
