Пробач мені, пробач...
Пробач за те,
Що слова не можу в слух сказати...
Не знаю як?
Та мабуть надішлю sms:
Слабкий я є до тебе,
Хоч люди кажуть, що борець
Якось дешево звучить признання це
Та кохаю я тебе...
Люблю, люблю, люблю тебе
Хочу бути лиш з тобою,
Торкатись лиш тебе і тебе кохати
Любов твою відром черпати
Та, що ж воно так дешево звучить?
Любов моя, як простір
Безмежна і пуста
Безмежна тому що
Не можу в ній тебе обняти
Пуста тому що
Ніяк не бачу тебе біля себе..?
Та знай поруч буду я завжди
У сні відвідувати тебе.................
дякую... тільки зараз мало віриться в щось хороше... мабуть від надмірних емоцій а іноді від цілковитої їх відсутності і небажання хоч чогось хотіти і радіти...тому це чимось нагадує існування...
буду сподіватись і старатись вірити в краще, що колись все буде як ти кажеш "яскраве й кольорове"
Василь Великий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
твоя відвертість пробиває мене на сльози... читаючи твої вірші розумію щось більше і про своє життя...чи як там воно зветься...існування... віднедавно...
Василь Великий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не називай життя "існуванням"!
Все болюче що зараз відбувається, робитиме тебе все сильнішою до неминучого майбутнього, повір воно буде яскраве й кольорове))))))))))))
