Колись батьком Вітром зачата вона,
Нижче давніх Карпат народилася Ксеня,
Чарівною судилось їй бути здавна
І мати українське гуцульське імення.
З амвону мовив щось піп, та все те пусте.
Вітерець став їй братом в житті круговерті,
У свідомість коріння пустив та й росте,
Стала Tabula rasa* – й заборони вже стерті.
Не байдужа вона багатьом на Землі
Та й у небі також хтось її споглядає.
Все лишає чаклунка у свідомості тлі,
Лиш уваги вона чомусь не сприймає.
She belongs to a wind, not to no another
Заспівали б Скорпи чи Darkseed** в баладі.
Вже настала епоха, її уже фаза,
Світлі зерна ростуть у Ксениній гряді.
Лише вільному вітру належить вона,
А можливо й думкам чарівної дівчини.
І не в силі ніхто осягнути Ксеню сповна
У спокою ночі й час тужливої днини.
Не ступайте у воду, ще не звела мости,
Зупиніться же ви у черзі по фату,
Ще не час у тенета перстенів ввійти,
Бо Свобода і Вітер їй поки що до ладу!
03.03. 18.51. поїзд Тернопіль – Чортків.
Готесі гуцулці Ксені.
* Tabula rasa – чиста дошка;
** Darkseed – назва музичної команди gotich-metal,
в буквальному перекладі – Темне зерно.
Перечитую вітру новелу,
То дочка вітряна її писала
Чорним нігтем у бі акварелі –
Кон’юнктура думок не настала.
Не зійшлись, не зустрілись думки,
Вітерець їх байдуже розвіяв,
Так далеко орно сталі і ми,
Та і місце сусіднє – невільне.
Хтось говорить про серце й чуття
І про стріли меткі Купідона.
Монолог той писати не в силі культя
І вже серце прохає: «Де донор?»
Недоречно й незбагненно,
Непотрібно і невірно
І ще якось там «не» і енно,
Бо раціо не осягнути.
Шмагає думка марно й злісно,
Лише не в змозі delete-забути.
15.05. 18.42. автобус: Івано-Франківськ – Чортків.
Чудово, що ми маємо таких людей, яким можна відкрити свою душу! 
