Знаєш що головне?
Я пам'ятаю твої очі!
Кохаю цю блакить морського дна,
Дна того до якого, ніхто і не доходить...
Палить мене життя буття неясне.
Люблю тебе...але
Чомусь, не мило це мені,
Що робити? Як сказати?
Люблю тебе... душа страждає
І мука ця лишень для мене,
Я не сміливий є до тебе
Люблю тебе... та в слух не скажу,
Де ж сила моя, щоб сказати?
Невже життя моє таке?
Де мужність падає у п'ятки,
Люблю тебе... і що поробиш?
Якби я знав те саме,
Що серце твоє лине лиш до мене?
Все було б на багато легше...
Люблю тебе... пробач...
20.06.11р. 12:19
Наберіться мужності , не бійтеся своїх почуттів... Спробуйте їх вивільнити.
Дуже проникливий вірш.
Василь Великий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую)
Я просто не хотів говорити того, чого не почув би у відповідь, а так написавши це у вірші, воно збережеться тут на віки...........................
Наберіться мужності , не бійтеся своїх почуттів... Спробуйте їх вивільнити.
