Як приємно відчути ніжні пестощі морської хвилі – зеленоватої, синьоватої, темної (після шторму), з білими пінним покриттям, або ж емоційне загравання легкого шторму, лежачи наполовину в воді, наполовину – на гарячому піску, відчути губами солоний смак моря, відчути вітер, який ще за декілька кілометрів несе на своїх крилах ауру морську. Як захід сонця в літньому лісі у стократ (а може й більше) прекрасніший, аніж у тривіальному та урбанізованому місті, так ще більш привабливішою є можливість спостерігати це вишукане явище Природи на морському узбережжі – немов-би десь недалеко, за буйками, взявши човен і добре попрацювавши веслами, ще встигнеш догнати диск сонця і торкнутися його таємниці. Сутінки особливою красою прикрашають морський простір, прибережні скали, дерева, залишені на нічний відпочинок човни, яхти, катери. А свіжий ранковий подих морського бризу надає бадьорості та енергії.
Неймовірні та незбагненні відчуття, які важко описати, охоплювали великих мореплавців, коли вони ставали на борт античної галери, середньовічної каравели, грізного великого фрегата, скромнішої бригантини, для відкриття та здобуття нових володінь, або пошуку коротшого шляху до вже відомих манливих країн, коли офіцери корабля з підзорною трубою вперше розгледіли обриси невідомої землі, після довгої та небезпечної подорожі володіннями Посейдона-Нептуна, коли їхні матроси зі споглядальної корзини на щоглі, або з вант сповіщали команду корабля про це, коли капітан зі своїм супроводом вперше ступав з корабельної шлюпки, ставлячи мокрий слід європейського чобота на розпечений тропічний пісок, який знав лише босі ступні тубільців, коли лунали перші слова подяки Всевишньому та приналежності даної землі короні державного правителя. Але не менш хвилюючі та емоційні відчуття полонять просту людину, сповненої мрій та переживань, коли вона вперше ступає на борт океанського лайнера чи туристичного катера, пароплава, вперше ступає на бажану землю, хоча давно відому та досліджену, проте вперше відкриває її для себе.
Морські простори – це уособлення величі, сили, розуму, витонченості, граціозності, жорсткості, краси, довершеності, непередбачливості, пестощів та шмагання морської хвилі, усмішки та погрози, порятунку та покарання, милосердя та невблаганності, ілюзорності та містерії, безмежної внутрішньої наповненості, вікових невідкритих таємниць та джерел прихованих знань, креативної та руйнівної енергії, зрештою Гармонії та Досконалості Природи і Творця планети та Всесвіту. Творець спочатку створив океан, а потім сушу. За однією з гіпотез, життя на Землі пішло з води, з моря. Не дивно, що без води людина може прожити значно менше, аніж без їжі. А інший аспект цього питання полягає в тому, що неможливість організму вивести з себе понадмірну рідину – призводить до смерті. Морські глибини і дотепер містять в собі безліч таємниць, які надто повільно відкриваються перед настирливим людським пізнанням. Життя вийшло з моря, але і нерідко воно відходить в море. На Земні кулі – в просторах морів та океанів надто багато залишків людських цивілізацій, щоб сумніватися у величі та грізній силі водної стихії, що немовби засвідчує про всевишню каральну потугу морської іпостасі Найвищого Абсолюту, а можливо, й деструктивну місію великого скинутого ангела. – кару за все наростаючі гріхи нерозумної та необачної людини. Не даремно морські боги займали таке вагоме місце в божественному пантеоні людських створінь.
За однією з версій, та частина Чорткова, де я живу, колись, в незапам’ятні часи (а хто ж може це пам’ятати, окрім гірських скал та водних потоків) була частиною озера або й моря. Що ж, пам’ять давно минулої епохи живе в мені і кличе до пізнання великої стихії Природи.
31.05. – 01.06. 2008.
ID:
277220
Рубрика: Проза
дата надходження: 27.08.2011 09:35:32
© дата внесення змiн: 27.08.2011 09:35:32
автор: Ярослав Дорожний
Вкажіть причину вашої скарги
|
