І знову зникла, як з'явилась,
Пішла забравши почуття,
І всі емоції, що лились,
Сховала у німе життя.
Ти наче мариво у світі,
Таке єдине й непокірне,
Так засліпило мою душу,
І серце моє, що невірне.
Ти повернула ключ тривоги,
Й закрила ніжно чорний хід,
І в цьому трепеті хмільному,
Ти народила щастя плід.
Ти просто озернись навколо,
І не ламай життеву суть,
Бо ти пережила картину,
Й здолала всю життеву муть.
Не оглядайся і крокуй,
І що б у спину не кричали,
Ти була щира в почуттях,
І все ж колись ви так кохали.
