Зачепи свого серця тужливу струну,
Пригадай кожен подих і кожну весну.
Пригадай те кохання, що марилось в снах
І вогні незгасимі у твоїх очах.
А над містом летить
Ця нездолана мить,
А в ній - щастя й печаль.
Ти ж питаєш:"чому
Я забула весну,
Що ховалась у твоїх очах?"
Ти не вірила в те, що буває любов,
Не відчула душі полум"яне тепло,
Ти чекала любові й не знала сама,
Що навколо панує лиш люта зима.
Ти не вір цим зрадливим й непрошеним снам,
Ти не вір цим чужим і холодним світам,
Тільки серцю своєму гарячому вір,
І роздмухай вогонь, що у ньому горів.
Зачепили тужливу струну 
