Чому таке ласкаве сонце
розп"яли грати на віконці,
чому таке гаряче серце
побив немилосердний град.
Чому такий веселий вітер
закритий в залі цім довіку,
чому померк весь білий світ,
чому від тіней чорний слід
твої повіки вкрив, як лід,
каменем зрад.
Ми танцюємо далі
наше танго на двох,
в цьому темному залі
нам суддя лише Бог.
Не бійся, я тебе тримаю,
хоч сили тіло покидають,
нам па одне до небокраю,
а там цілющий водопад.
Зіпрись на мене в мить знемоги,
одне лиш па нам до дороги,
забудь про рани від незгод,
до чорта нам цінитель мод,
нам аплодує вже народ
і зорепад.
Ми станцюєм з тобою
наше танго на двох,
в цьому залі обоїм
нам суддя лише Бог.
Спасибі щире, любий друже,
в мені нуртує твоя мужність,
у цьому залі осоружнім
ти вірність лиш один зберіг.
Тримайсь, ще трішки нам до волі,
не піддавайся злому болю,
один лиш крок, один на двох,
у суддів вже переполох,
за нас майдан і господь Бог,
як оберіг.
Ми танцюємо далі
наше танго на двох,
в цьому темному залі
нам суддя лише Бог.
Неожиданное танго друзей! У нас с Вами совершенно разные возникли образы и мне приятно отметить высокой оценкой Вашу находку. Спасибо Виктору Оху, что дал нам возможность попробовать себя в роли поэтов-песенников
ЗА НАШЕГО ДРУГА ВИКТОРА!!!!
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну за Віктора обов"язково вип"ю Правда не знаю, чи вгадав з віршем у мелодію, бо сам Віктор поки-що не дався чути ні Вам, ні мені
Правда не знаю, чи вгадав з віршем у мелодію, бо сам Віктор поки-що не дався чути ні Вам, ні мені 
