Пропадаю у тлі буденності,
Помираю в убогій норі,
Я втрачаю талант писемності,
Заховався від всіх у журбі ...
Поет по маленьку відходить,
Душа стрімко проситься в рай,
День за днем, все життя проходить
І гниє за будинком сарай ...
Всі закутались в пальта і шапки,
Хто у розові хто в голубі,
Стройові ніжки ждуть вдома тапки,
Всі заплутались тільки в собі …
І ніхто ні про що не думає,
Хто бухає із дня у день,
Біс потрохи усіх поплутає,
Пізно битись й шукати пісень …
Патріоти потрохи дай вимерли,
І ніщо вже не повернеш…
Тільки тварі шукаючи вигоди,
Повтікали з стареньких веж.
Пацюки як один стали левами,
Розпродавши шматками себе.
Поставали серйозними стервами,
Тепер носять на грудях рябе .
Пропадаю у тлі буденності,
Душа стрімко проситься в рай ...
Прикупити ще трішки писемності,
І тихесенько пити чай ...
ну я читав тільки декілька творів цієї чудової поетеси ... ну до цього ще не дібрався 
