На дворі щось шепчуть віття сумні,
Дуби гомонять щось і клени.
Вже осінь прийшла і сумно мені,
Опало вже листя зелене.
Навкруг все, неначе в чарівному сні,
Стоїть у багряній задумі!
Та не чарує це серце мені,
Душа оповита вся сумом.
Неначе, зникають уже всі жалі,
Всі болі і муки і драми,
І краплі суму мого малі,
Та все вже скінчилось між нами!
Здається, скінчилось те щастя моє,
Яке я ділила з тобою,
В душі моїй крига, незламна, стає....
Чому більше ти не зі мною?
Сиджу край відритого навстіж вікна,
І згадую своє минуле.....
А щастя було, коли була весна,
Тепер його більше не буде.
Бо не буде більше тої весни,
Що наші серця поєднала,
Й мені чомусь сняться дивнії сни,
Як доля щастя украла.
Украла, понесла, невидно її,
І мого вже щастя невидно.
Мучать серце думки лиш одні,
І на душі так Огидно!
ВЕРНИ! ПОЧЕКАЙ! Та, де вже......НЕМА!
Нема мого щастя й не буде,
І сльози даремно я лию, дарма,
Так сталось в житті, добрі люди!
Не обращайтесь к добрым людям,они могут оказаться недобрыми.А вообще- то Вы Водолей и как река изменчивы, своенравны, напористы.Такие добиваются счастья.Действуйте, оно не за горами.
Іра Савка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую! 
дякую
у всіх буде 
