Що важливо знати нам про нас,
Що усе не варте і краплини нервів,
Що ТИ завжди і повсякчас,
Бігаєш у просторі – як в тому дербі.
Ховаємо очі у залишку прокляття,
І знову гасим те багаття
Коли ж нарешті ти збагнеш,
Що насправді не існує меж.
Переплюнь пусті слова і обіцянки,
Ти ж не ті пафосні панянки,
Не чекай даремно й вперто,
Подивись твоя мрія, ось - тут простерта…
