Скільки марних мрій на світі,
Скільки справжніх,
Скільки душ теплом сповиті,
Та не завжди.
Скільки сподівань даремних,
Скільки болю,
Скільки поглядів нечемних
Над тобою.
Скільки днів без сподівання,
Скільки дощових років,
Уночі німе чекання
В чорториях снів.
Скільки слів вже похололих,
Скільки спроб невдалих,
Скільки мучеників кволих
У безодню впали.
Скільки справжніх почуттів
І брехливих,
Скільки друзів вірних
І зрадливих.
Скільки білої свободи,
Скільки чорних ланцюгів,
Скільки дикої незгоди
І запеклих ворогів.
Скільки спогадів забутих
І коханих…
Скільки слів ще не почутих
Й днів, що не настануть.
Скільки щастя, скільки горя,
Чорно-білих кольорів…
Скільки теплих хвиль у моря,
Скільки ще світів…
