Заспівав раненько півень,
У хліві у Насті,
Максим швидко поскладав,
Рибацькі снасті.
- Бувай жінко не сумуй,
Я під вечір буду,
Ти вечерю приготуй,
На рибу посуду.
Жінка весь день працювала,
То в дворі, то в хаті,
І вечеря вже скипіла,
Стала виглядати.
Чи не йде її рибалка,
Стомилась чекати,
Щось Рябко так дивно гавка,
В буду став тікати.
На пліт виліз рудий кіт,
З ляку весь трясеться,
Аж тут тріск зламався пліт,
Хто це до них преться,
Це ж рибалка чоловік,
З тихої охоти,
Лежить він на ньому пліт,
Став жінку прохати:
- Ой, Настусю, порятуй,
Забери це лихо.
Обігрій та нагодуй,
Стало тихо-тихо.
Стих, а потім захропів,
Стомивсь неборака,
Риби він не наловив,
Не впіймав і рака.
Наклювавсь Максим горілки,
Аж по саме годі,
Приліз рачки він до жінки
Та дякувати долі.
Що не трапилась вода,
Йому в ту хвилину,
Не минула би біда,
Жінку і родину.
