Що таке кохання? Поясни.
Так просто я сказати не можу.
Це побачення в погоду негожу
Просто!, це пробудження весни
Кохати.
Комусь під вікнами читати вірші
Комусь свої присвячувати пісні.
Це протон і нейтрон в атомі р'азом
Або тебе назвали неперевершеним алмазом.
Це між двома магнітне поле,
Коли страшно, але не болить, не коле.
Це притягання двох маленьких планет.
Щоб спілкуватись, не потрібен інтернет.
Це ніби маленький острів в океані.
Інше не має значення: все в тумані.
Часто це трохи прози чи віршів.
Для когось написання смс і листів.
Кохання – це інколи страждання,
Але, як не крути, часто і вінчання.
Що воно таке? Скажи, друже, і ти.
-Це спогади днів щасливих берегти.
Ну, для мене, це ніби як політ,
Летиш і по-новому бачиш цей світ.
А якщо у школі відчув це почуття
Це зранку робити домашнє завдання
Бігти, бігти, і повір, не встигати
Це вчителя “енку” не ставити благати
Це зимою на снігу малювати серця
Це вперше доточити олівця,
І не повіриш, до кінця.
Це двом стояти біля її дверей
І відчувати тиск один одного грудей
Ех, якби тобі розказати
Це ніби на іншу планету злітати.
А коли до неї йдеш, ну, чи вона до тебе,
Поприбирати вдома хутко треба
Це довго з другом розмовляти,
Що на день народження дарувати
А для тебе, дитино, що таке кохання?
Це коли мама з татом не можуть встати
зрання
Це коли вони живуть разом досі
Але часто хтось спить на підлозі
Це коли в суботу машину миє тато
А мама підкрадається злодійкувато
Коли всі разом і нам завжди цікаво
Головне, щоб ніколи не набридало.
А як скаже людина старша?
"Зморшки наші вона прикраша",
Ми не тримаємось за руки
А разом радіємо, коли приїдуть внуки
Я люблю плести, вишивати,
А дідусь поважно газету читати
Це зимою святкувати з родиною
Тоді, повірте, я стаю дитиною
Переживати, думати про всіх,
Але ж краще чути близьких сміх
Важко пояснити, і до кінця сам не розбереш,
Щоб другий не сумував, коли ти умреш.
Це коли летить маленька пташка.
А в дзьобику іншої, як думаєш, що?
Не знаю. Це може бути абищо.
А дуже просто – це ромашка.
Це коли ти серцем відчуваєш.
Питають. А ти у відповідь лиш киваєш.
Отож в двох словах це не передати
Для когось це ввесь світ. І це багато.
Для когось кохати – значить ридати.
Хтось любить мовчки, хтось словами.
Але це притаманне всім нам з вами.
Робиш перший крок, бо кохаєш
Але, жаль, плачеш і страждаєш.
Знаєш, які купляти квіти
А якщо не ті, радіти щиро, як діти.
Це взяти в руки телефон
І слухати один і той ж рингтон
Це взяти і подзвонити в третій ночі,
Відчути тепло і позбутись порожнечі.
Це коли дівчинка на ім’я Настя
Щось більше – радість і щастя.
Це нескінченні погляди в очі,
Це довгі, недоспані ночі.
Це близькість не тільки рук,
Але й гучний на віддалі серця стук
Це розуміння не лише словами,
А й спілкування на відстані думками.
Кохання! Скільки всього сказано,
А завдяки йому скільки теорем
розв’язано.
Отож розмова довга наша ця,
І, повір, не буде їй кінця.
У всіх людей історія своя
Інша. Не така. Як у кожного героя
Неповторна. Колись розкажеш, а яка твоя.
ID:
322872
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.03.2012 00:27:18
© дата внесення змiн: 18.03.2012 00:27:18
автор: vova_zip
Вкажіть причину вашої скарги
|
