Заплутався в почуттях старий дід Онисько,
Вже давно він у літах, смерть напевно близько.
Є в селі дві бабці, мов перепелички,
Але дуже вже у них є погані звички.
Нічого не можна від них приховати,
Може чихнув в хаті, обох будуть знати.
Як зайде до Насті, Мотря губи дує,
Як зайде до Мотрі, Настя вередує.
На поріг не пустить мов вогонь горить,
Від того в Ониська аж душа болить.
Приїхав внук з міста в діда погостити,
Той питає в нього що йому робити.
Онук каже: - дід ти так не журися,
Знайди іншу бабцю й швидко одружися.
Дід опустив очі і сльозу втирає
- Де ту третю взяти тут її не має.
На все село трьох нас онучку лишилось,
Отаке нещастя на мене звалилось.
Онук розсміявся почав діда вчити,
Як для нього краще усе це зробити.
- Шведську сім’ю діду треба тобі мати,
Обох бабок разом будеш ти кохати.
- Може воно в шведів так внучку ведеться,
Та в мене не вийде так, мені здається.
У молоді роки мороки не мав би,
Я й з п’ятьма дівками кохання владнав би,
Зліва хата Мотрі, з права хата Насті,
В кут діда загнали ті любовні страсті.
