У кожній країні своя рідна мова.
І люди пишаються нею.
Тільки в нашій Україні,
Можуть нехтувать своєю.
Мово наша, люба , мила,
Хто тебе зневажає,
Той не тільки серця в грудях,
А й розуму не має.
Не соромтесь рідної мови,
Якою розмовляють , мама і тато,
А таких в нас в Україні,
Ох , багато , багато.
Отямтеся ! Яка мама вас родила!
Пеленочки прала,
Яку пісеньку над вами
Тихеньку співала.
За , що інша мова
Вам до душі припала ?
Своя мила, рідна,люба
Вам противна стала ?!
Хто нехтує рідною мовою,
То прийдіть до тями,
Ви плюєте у вічі рідним
Перше своїй мамі.
Ви не зважаєте , не тільки мову
А і Батьківщину,
Ви можете її зрадити
В лихую годину !
Ніхто вам не забороняє,
Багато мов знати,
Тільки свою рідненьку
Повік шанувати.
Розмовляйте різними мовами,
По-чеськи, по- грузинське,
Тільки до своєї рідної
Не ставтесь по- свинське.
То як назвати тих людей,
Це перевертні кожен і кожна,
Що зреклися рідної мови
Інакше їх назвати можна.
Кожна тваринка має свою мову
Поросятко- хрюкає,
Корівка- мукає,
Курочка- сокоче,
І ніхто з них своєї мови міняти не хоче.
То ,як можна, ще сказати,
Про таку людину?
Її можна поставити
Нижче за тварину.
Україно,Україно,
Наша рідна мати,
Ну, як тобі таких дітей
Своїми рідними назвати !
ID:
355457
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 05.08.2012 22:24:00
© дата внесення змiн: 05.08.2012 22:24:00
автор: Анастасія Верес
Вкажіть причину вашої скарги
|
