( депортація лемків )
Закінчилася війна,
Страшна війна, горе
Розливалось над землею
Мов бездонне море.
Море сліз та ріки крові,
Відчай , - в грудях щем
Втрати, втрати незворотні…
Пекельним вогнем
Пройшлась вона по народах,
По долях людських,
А з закінченням надія
Появилась в них.
На життя , просте життя
З радістю і хлібом,
І здавалось , що тепер
Благодатним німбом
Огорнеться все навкруг,
Поверне на краще,
Що проб’ється Сонця промінь
В те життя пропаще.
Кинули зерно вціліле
В зранену ріллю,
Танками розпушену
Не в чужу, в свою
І земля вродила
Щедрий урожай,
Та прийшла біда
Черговий Мамай…
Поділили вожді землю,
А з нею й людей
І тепер вже рідний край
Для тебе не цей
На велику Україну
Виїжджай з Бескид
Наче ножем полоснули
По душі навзрид.
Незібраний урожай
Залишився в полі
І погнали бідних лемків
В світ шукати долі.
Під конвоєм через ліс,
Пси спущені вили,
А в дорогу їм церковні
Дзвони били й били…
І давилися сльозою
Вже не видно й хати,
Чому таке рідне серцю
Треба залишати ?
На станції просто неба
Під дощем тримали
Від голоду, безнадії
Звір й люди вмирали.
Проросло зерно в мішках,
Аж зазеленіло,
Не в одного господаря
Серце заболіло
За змарноване насіння,
Що цінніше злата,
За надію на спасіння
За , що ж така втрата ?..
Щоби дали товарняк ,
То самі й платили,
П’ять сімей в один вагон,
Так місяць і жили.
По тижневі під Самбором
В « тупіках» стояли,
Рвали траву по полях,
Живність годували.
А ще вошей годували,
Та вже власним тілом,
У той час той паразит
Був привичним ділом.
Молодь на дахах вагонів
Старі в середині,
А так знову чисте поле
Та вже на чужині.
Розбрелися хто куди
Шукаючи долі,
Зжавши у міцний кулак
Свої біди й болі.
Поселились хто де міг
Блище до землі
І почали працювати, -
Про свої жалі
Не ділилися ні з ким
Хто тебе почує ?
І що, лемку, те життя
Тут твоє вартує .
Прийшли, вивели коня
Хто тебе питає,
Випустили кишки в полі
Вже коня немає …
Мало залишилось тих
Хто пройшов цей щлях ,
Хай зігріє Божа ласка
Їх в прийдешніх днях !
11.10.2012 р.
Біда та й годі...
Біля села, де жили колись мої дідусь та бабця, з одного боку було поселення євреїв на передмісті Самбора, яких винищили німці під час війни, а з іншого боку села, в Калинові було поселення німців, яких виселили після війни. Польскому селу пощастило, людей не виселили.
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Біда виселеним незалежно від національності, біда простому люду в забаганку "ощасливити" народ.
