Мій сум,Моя радість,Моя печаль,
де вітри та сонце не існують,
Де пекло й рай ,ти відпускай,
Де щастя не цінують!
Мій сум - сірий,як отой асфальт,
породжений в душі спотвореній,
він міцний,як непробивна сталь,
холодний,в різних проявах існуючи!
Моя радість - це щось живе,
яке б*є джерелом із ще живого серця,
вказує шлях на святе,
а я ніяк не зрозумію.де це!
Моя печаль - чорна,як ота земля,
підкрадається тихо вночі,
вона пожирає все,навіть думки митця,
й походжає гордо,як оті павичі!
Мій сум,Моя радість,Моя печаль,
це душа моя,що прагне дії.
та це все нагадує спіраль,
Я сходжу,кручусь,та ще досі у підпіллі!
