Це була екскурсія до лісу,
Тихе полювання на гриби.
Та в свята, які гриби до біса.
Ми утрьох відстали від юрби.
До галявини йдемо ми прямо.
Якнайкраще місце під пікнік.
Бачимо, що є у центрі яма,
Камінь в ямі цій без звуку зник.
Може впхнути рейку залізничну,
Що на протилежній стороні?
В ямі таки було щось містичне.
Й рейки не почуть було на дні.
Тільки рейка улетіла в яму,
Бачимо, що з лісу щось за мить,
Чорне, з бородою і рогами,
З неймовірній швидкістю летить.
Просвистіло в нас над головами,
Як літак, як величезний птах.
З реготом пірнуло в темінь ями,
Скам'яніли ми, таким був жах.
“Ходу звідси”– хтось прийшов до тями,
Й ми побігли лісом навпростець
Зупинилися, тремтячими руками.
Розлили горілку, хай їй грець.
Заспокоїлись і все обговорили.
Що нам чупакабра міг зробить?
От було б, якби його схопили.
Може повернімось, щоб схопить?
Ми не встигли випити й краплини.
Бачимо, що з хащі у наш бік,
Велетенська й чорна йде людина
Кинули все і бігом на втік.
Ми на місці. Всі з грибами, звісно.
Без трофеїв тільки ми лишень.
Пояснили всім, що ми корисно,
Бігали по лісу цілий день.
Секретарка вранці розказала
(От би хто шпигункою була б)-
“В зятя лісника з Кот-Д’Івуара,
Зник великий африканський цап.
Цього цапа в літаку, як пана,
Із самої Африки він віз.
Був цей цап на всю округу знаний,
Потішав він українських кіз.
Пасся цап, прикутий тросом, біля
Кинутого шахтного ствола.
Прилітала НЛО в неділю,
Разом із залізом забрала”.
