(оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393117)
Замовк рояль, обірвані ж бо струни,
І музика давно вже не звучить.
Але душа ще п'є весняний трунок,
І серце щось шепоче, не мовчить.
Мо', про любов, і мужність, і відвагу
Про те, чого забракло нам в житті?
Воно дає нам, грішникам, наснагу
Очищення знайти у каятті.
Покаймося ж, о люди, перед Богом,
Очистимо своє єство від зла
Та виберем собі таку дорогу,
Яка б усіх до Храму привела!
Серця з'єднавши в нерушимі узи,
Підемо рано, у досвітній час
Будити віді сну спасенні музи,
Поки, дав Бог, гармати ще мовчать.
І скресне сонця життєдайний промінь,
І музика звучатиме ще нам,
Коли в душі святої правди пломінь,
Коли у серці місце є богам!
Щиро вдячний Вам, пане Вікторе! Звучить святково, піднесено. Шукаю щось з танговим ритмом та ніяк не второпаю "цо то ест". Домовимось так, я виставлятиму все, що претендує на пісню, а Ві вже своїм мистецьким "оком" придивитесь та серцем відчуєте, чи піде музика...
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вітаю обидвох авторів! 
