місяця порепана й посріблена платівка
ще світить маяком в нічнім небеснім безконеччі.
а мрії вбивць старих стікають в цівки
й стотонними бочками обважують їм плечі.
на цвинтарі спить сторож сном барвистим -
він вже сто років засинає без ста грамів.
і звук хропіння то дрижить, то свище,
народжуючись у труні його гортані.
безхатьки нишпорять у душах смітників,
що татуйовані знадвору матюками.
безхатькам утрапляти в рай. і поготів,
що душі там везуть, мабуть, сміттєвими баками.
повії сповідаються священикам горілки,
двадцятирічними ховаючи в чохол серця старечі.
і добре, що хоч місяця порепана платівка
веде убивць й бомжів,
повій і сторожів
у чорне безконеччя.
