Він вірив в те, що він гріхів немає
І на коліна зовсім не ставав,
Він Богу дякував,що гроші має
Ганьбив того, хто лиш копійку дав
-«Ось бачиш Боже, тут ось десятина!
ЇЇ для Тебе завжди віддаю,
Не так як митарь! Що то за людина!
Лиш лоба б'є об зЕмельку твою.
Він і молитися цілком не вміє,
Лепече лиш «прости мої гріхи»
Немає в що вдягнутись, завжди ниє,
Пусті у нього Й подрані міхи.
А я ж, ти бач- ягня,твоя отара!
То ж вірю буду у твоїм Раю,
А митаря відкинь, бо він нездара,
Не вміє прокормить сім’ю свою.»-
Багато фарисеїв поміж нами,
Себе спереду ставлять на показ,
Ще й груди густо вкрашені хрестами,
І чваняться собою раз- по - раз.
Така данина не угодна Богу,
Гординя наша це найбільший гріх
Коли не схилиш голову в покорі,
Дари твої найменші за усіх.
Дуже гарно і повчально!!!Ритмічно супер, можна, щоб не бавитися наголосами в передостанньому стовпчику, поміняти місцями: себе спереду ставлять на показ, хоча, якщо тут є наголос на виділення слова в рядку, то саме влучно!
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаєте, Олеже, добра думка! Переставлю слова. Біда з тими наголосами. Щиро вдячна за візит.