"Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують,
та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть..."
(1-ше послання апостола Павла до коринтян,13,8)
Стільки весен я Тебе чекав,
стільки снів про Тебе перебачив.
А тепер, хіба навіки втрачу?
Ні! Ніколи! Тиша ця гірка...
Все надія за любов'ю йде,
віра все шукає оправдання...
Всі слова безглузді... а Кохання
в щирих душах Бога віднайде...
Все ж, колись закінчаться слова,
серце опанує мову тиші,
напишу обійми, а не вірші.
Вже Любові твориться Глава...
В неї впишемо про нас з тобою:
Щирий погляд, виразне мовчання.
І удвох неспішною ходою
Підемо щасливі у світання...
Олександре, мені сподобався вірш тим, що в трьох катренах Ви змогли розказати про кохання та як Ви до нього йшли і намалювати майбутне цих відносин. А ще підкуповує оптимізм і віра, що все буде добре.
ВПЕВНЕНА, ЩО ВИ ДОЧЕКАЛИСЯ СВОЄЇ КОХАНОЇ. ЩАСТЯ ТА НАТХНЕННЯ! ГАРНОГО ВАМ НАСТРОЮ!
Олександр Букатюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00