07-08.04.2013
З давніх пір, а може і не так давно,
Чи то княже, чи то графське,
А може, взагалі, без титулів воно,
Квітне на Україні містечко Равське.
Та не про місто піде мова,
А про жителів його,
Та й буде моя розмова
Лиш про жителя, та й про одного.
Її ім’я дізнаєтесь по ходу,
Нема часу, уже світає,
Скажу, що гарна на вроду…
А ось і вона, карі очі протирає
І зачісує каштанове волосся…
Виходить з усмішкою із дому,
Бо так в неї повелося,
Не сумує сама і не дасть нікому.
Весела, ніжна й добра,
Працьовита і завзята,
Та ще й до того і хоробра
Не звичайне дівчисько вона, хлоп’ята.
Ну, що б, ви, мої читачі і друзі
Робили, якби скажімо,
Десь інопланетян зустріли б окрузі.
Напевно, кричали б: «Тікаймо, біжімо.»
Що б вона зробила?
Підійшла до них
І автограф попросила.
Де ви ще знайдете таких?
І любить вона шоколад,
І вірить у кінець щасливий.
І вірю я, що все буде в неї улад,
І може для неї, і ти станеш важливий.
Так. Дійсно. І ти.
Просто викрикни «Олеся»
І насмілься до неї підійти.
Вона озирнеться і ти озвешся,
Заведеш розмову неуміло,
Попросиш, щоб зустрілася з тобою,
Дій упевнено і сміло,
Просто будь собою.
Не потрібні їй вишукані ресторани,
Їй потрібен тільки ти,
Щоб не робив нові рани,
А умів кохання берегти.
ID:
416820
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.04.2013 20:17:59
© дата внесення змiн: 08.04.2013 20:48:39
автор: Назар Йордовський
Вкажіть причину вашої скарги
|