Зривати б собі неба клаптики
І вішати на стелю й стіни сонно-білі.
І щонайвіддаленіші від нас галактики
Ховати десь під серцем в тілі…
Хотілося б колекціонувати небо,
Як от приміром, збирають монети.
Хотілось б в руках потримати небо,
Як от мають мрію зустріти комету.
І всі відтінки небесного полотна:
Від найяскравішого, немов день,
До темного, мов ніч морського дна,
Десь заховати в глибині кишень.
Ховати туди б піднебесся весняне,
Осінньо-пожовкле, літнє, зимове,
Біло-пінисте, синє, червоно-багряне,
Українське, місячне, зоряно-казкове,
Веселе, ранкове, обіднє, вечірнє,
Золоте, сріблясте, прозоре й не надто,
Хмарне, безхмарне, сумне і туманне,
І те, що кольорами, мов веселка, строкате.
Також би взяв оте сипке, немов пісок,
А ще темне-темне й зігріте ліхтарями.
І те, що пригорнуло двійко заспаних зірок,
Котрі тихо-тихо повисають над дахами.
Я б взяв собі сотні відтінків нічного,
І те низьке, що шкребе шпилясті гори.
Й те, котре шторму випило сумного
І бачило сонне сонце і зморене море.
А вдома з білих ромашок й фіалок
Килим небесний на стелі б повішав.
І кілька б польових домалював русалок,
Щоб світ похмурий подобрішав.
Поцупив б жару розпатланого сонця
І в Антарктиду б відправив шматок.
І тобі б, моя мила, кинув крізь віконце,
Щоб від суму зігріло холодний куток.
Я б колекціонував клапті неба,
І як пергамент, беріг десь під склом.
Я б шукав барвисті пейзажі неба
І називав б це хобі своїм ремеслом.
ID:
409544
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 16.03.2013 15:14:59
© дата внесення змiн: 16.03.2013 15:14:59
автор: vova_zip
Вкажіть причину вашої скарги
|
