Сліпа тому, що вкотре не бачить очевидних речей, які затьмарюють її розум, крадуть її сни і свідомість, руйнують її тендітне життя. Чи то можливо вона надто самовпевнена у всьому? Вкотре ступає по тій самій вулиці де вже не ростуть мертві квіти жалю, не плачуть сумніви і не видирає серце пітьма.
Йде по вулиці, а там дідуган-вітрюган женеться неначе скажена собака і б’є у лице своїм холодом, жорстокістю, а потім ще й покриває її маленькі плечі ніби не знаючи, як важко їй іти. Ні вона не зникне, а продовжуватиме йти наперекір усім, закриватиме очі й бачитиме жалю до всього, що залишилося хороше і те, що варто мати воно зникає розтираючись у багнюці під ногами і вона затопче його своїми слідами не давши змогу знову сумніватися думкам.
Її давно покинули друзі, рідні, знайомі і вкотре заплутавшись у власному егоїзмі вона біжить шукаючи порятунку у вулиці, питаючи свого серця правильного вибору і розуміє, що її так ніхто ніколи не збагнув.
ЇЇ називають по-різному, але вона завжди різна, тому приходить сама. Спочатку ти їй сподобаєшся, потім вона напише тобі купу дурниць з яких ти будеш сміятися, а потім ти її відчуєш, вона ввійде до тебе у душу і не відпустить з своїх кордонів. А далі ти вкотре розчаруєшся у ній, бо ти не бачиш, ти не можеш її відчути, ні сприйняти, ти можеш лише знати, що вона існує десь далеко у межах твоїх, тому ти відпускаєш її не давши можливості закріпитися у тілі.
Ти надто спотворив своє життя для того, щоб її відчути, а вона йтиме по тій самій вулиці попросивши в тебе шансу для порятунку уламків свого існування, але на межах твого терену вона не існує.
Сни, сліпі картини, а в них серед них та якій ти подобався. Ти ніколи не побачиш її, бо надто сором’язливий, не зможеш зробити крок, бо вона сліпа у своєму почутті до тебе і залишиться для тебе лише розділовим знаком. Тому, якщо ти читаєш ці рядки думаю зрозумієш про кого вони.
ID:
412429
Рубрика: Проза
дата надходження: 25.03.2013 20:23:07
© дата внесення змiн: 25.03.2013 20:23:07
автор: Bega
Вкажіть причину вашої скарги
|
