Я розповім тобі одну історію. Як же тобі інакше можна зарадити? Слухай.
Жила-була дівчина. Не знала біди, але сталося.. Закохалась вона у хлопця, з яким не судилося їм парою бути. Краялось серце, страждало і билося, виривалось із грудей. Та нічим не могла вона зарадити, все одно не бути їм разом. І попросила вона у того хлопця подарувати їй два годинники. Перший, сказала вона, нехай буде надто точним, щоб ніколи не брехав, як той парубок, і справно відраховував її години. Вона заховала його у найпотаємнішій своїй кишені, щоб завжди з собою був. А другий замовила чарівний. Надягла вона його на своє тонке зап’ястя і ніколи більше не знімала. Годинник той, зачарований, зупинявся кожен раз, коли дівчина починала думати про того хлопця і починав йти знову, коли вона припиняла знущатися з себе отими думками.
Не знаю я точно, скільки вона прожила, але коли помирала уперше, то дістала з таємної кишені перший надточний годинник і звірила його з тим, що завжди був на її руці, як постійне нагадування про кайдани того кохання.
Побачила дівчина скільки часу вона втратила і попросила у Смерті повернути їй його.
І що Смерть?
Смерть не відмовила.
