Я можу сміятись, та вмію і щиро
Плакати вмію, але перед кимось не смію
Сумую, коли одиноко; в гурті радію
Аби не дізнались про нездійснену мрію.
Та маски давно перестала носити
Я просто мовчу, аби не говорити.
Не хочу брехати, і не люблю хитрувати
А правду ж бува немає сенсу казати.
Хто не розуміє твоє мовчання,
Тому й слова твої невтямки
Кому байдужі твої бажання,
Той не почує крику прохання.
Гукай, хоч і лопни – байдуже
Не надривайся даремно, мій друже;
На дотик вони не відчули
Тим паче на відстані – наче щось чули.
І пліткують нехай досхочу
Поглядаючи на нас щомиті -
Заздрять, що не можуть як ти
Із пів слова людей розуміти.
