Життя як бій, звучать фанфари,
І весь свій час ковтаєш пил,
Ти йдеш туди, куди не звали,
А далі йти не маєш сил,
Я бачу світ, забуті очі,
Озера висохли в тіні,
Живеш завжди не там, де хочеш,
І мрія зникла в далині,
Я сам живу посеред моря,
Де сотні топлених човнів,
Де люди бачать тільки горе,
Кошмар душі посеред снів,
Любов, що має майоріти,
Тут гасне в сутінках сердець,
І той, хто має вік прожити,
Вже думає, що він мудрець,
Тече вино у душу юну,
Розбиту пострілами слів,
Порвала лінь надії струни,
Думки приховані на дні,
Ти вже сліпий, якщо не бачив,
Глухий, якщо лиш шепіт чув,
Коли веселий, гірко плачеш,
Коли все добре, лине сум,
Злим міфом ціль собі позначив,
Помилку тягнеш до душі,
Лише коли себе утратив,
Ти іншим крихту залишив,
І я стою посеред тиші,
Кричу, поранений від стріл,
Так важко бути в злобі лишнім,
Для всіх навколо буть німим.
ID:
440952
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 01.08.2013 21:55:59
© дата внесення змiн: 17.11.2013 00:45:12
автор: VDMK
Вкажіть причину вашої скарги
|
