Розбудіть мене ,мамо моя, на зорі,до схід сонця,
Я на батьківське поле калину садити піду,
Коли перше проміння лиш тільки проб”ється в віконце,
Я уже за селом,та за лісом далеко буду.
Я пройду тим шляхом,де так часто ходив колись тато,
Попри сад,через рів,де криниця в долині стара,
Наберу я води,так як батько любив набирати,
І нап”юся до схочу ,й умию лице із відра.
Посаджу я калину, і батьківську пісню згадаю,
І присяду на межу, на куртки старої рукав,
І як тато колись, я цю пісню його заспіваю,
Хто почує мене ,щоб і спів мого батька згадав.
Ти калино рости-виростай,та цвіти білим цвітом,
І даруй урожай нам, із ягід терпких восени,
А щоб вітер твої не зламав молодії ще віти,
Своїм гіллям заслонять, батьківські, тебе ясени.
